Сіл із назвою «Козацьке» в Україні дуже багато. Наша розповідь про Козацьке Звенигородського району Черкаської області. Розташоване воно неподалік від села Шевченкове – відомого туристичного осередку, батьківщини Тараса Шевченка, за 18 км на схід від районного центру – міста Звенигородки, – та за 15 км від залізничної станції Богачеве. Населення – 1853 мешканці (2007). За однією версією, Катерина II, зруйнувавши Запорізьку Січ, подарувала ці землі своєму колишньому фавориту князю Голіцину, який вибрав для свого маєтку цю місцевість. З ним прибуло багато козаків, і село отримало назву Козацьке.
За іншою, село Козацьке відоме з початку XVIII століття. До 1791 року воно належало Григорію Потьомкіну, а після його смерті дісталось у спадок Варварі Василівні Енгельгард (Голіциній), племінниці Потьомкіна та рідній сестрі Олександри Енгельгард (Браницькій). Варвара Василівна у 1779 році вийшла заміж за князя Сергія Федоровича Голіцина (1748–1810). Сергій Федорович був генералом, георгіївським кавалером та відомим воєначальником. Але після смерті Катерини ІІ він потрапив у немилість до імператора Павла І. Його, разом з усією родиною (Голіцини мали дев'ятьох синів), у 1797 році відправили у Козацьке. Відомий російський літератор Філіпп Вігель, який рік прожив у маєтку, писав: «Село Козацьке було з числа тих маєтків, які польські королі роздавали магнатам після поділу України на польську та російську. Магнати жили у Варшаві або Вільні й отримували з тих маєтків лише доходи».
Дендропарк у Козацькому є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення. Закладений він був наприкінці ХVIII століття поляком архітектором-будівельником Новохацьким.
Невдовзі було збудовано двоповерховий панський маєток, насаджено новий парк (раніше його називали другою «Софієвкою»). У маєтку був створений домашній театр. З осені 1797 по 1801 рік відомий російський байкар Іван Крилов навчав у Козацькому дітей Голіцина.
У 1829 році князь Григорій Олександрович Голіцин, продав резиденцію таємному раднику Івану Івановичу Фундуклею з селами Княжею та Топильною. Згодом маєтності перейшли у власність онуки Голіцина, княгині Т. Г. Куракіної, котра стала останньою власницею маєтку.
Барон і баронеса Врангелі дожили до старості в Козацькому й були поховані в склепі біля церкви Воздвиженської.
Залишки маєтку та парк потребують детального дослідження та вивчення. Композиція маєтку є не типовою для цього регіону й унікальною за своєю структурою.
Відгукніться небайдужі, допоможіть відродити цю неземну красу, ці занедбані споруди, повністю зруйнований замок, чудовий парк із 300-річними насадженнями та 30 видами дерев і кущів, водяну систему із греблями, водотоками, містками, фонтанами; посадити трояндову долину, відродити острівець закоханих у центрі ставу!
Хто не бував у Козацькому, той по-справжньому не знатиме Звенигородщини.
Головна сторінка
Козацьке на карті
Посилання
